Історія Marantz
Саул Маранц — початок
Ентузіаст високоякісного відтворення звуку Саул Б. Маранц (Saul B Marantz) заснував компанію Marantz у 1953 році. Його досягнення були скоріше результатом того, що він опинився в потрібному місці в потрібний час, вміючи надихати інших.
Саул Б. Маранц народився 7 липня 1911 року у Нью-Йорку. Старший із трьох дітей у небагатій родині, він рано виявив інтерес до технологій, в дитинстві експериментував із детекторними радіоприймачами, навіть сам виготовив мікроскоп, і сподівався здобути освіту інженера-електрика. Він вступив до ексклюзивної нью-йоркської освітньої програми Rapid Advance, але після 8-го класу освіту довелося перервати і почати працювати, допомагаючи сім'ї.
Саул за креслярським столом. Фото початку 1930-х років
Він розпочинав кур'єром у фінансовому районі Нью-Йорка, потім його прийняли в учні у мистецькому відділі тієї ж фірми. Продовживши художню освіту на курсах в Інституті Пратта у Брукліні, він став комерційним художником, обслуговуючи таких клієнтів, як фірма Hanes (для якої він, можливо, розробив логотип) та General Electric. Свою майбутню дружину, Джин Дікі (Jean Dickey), він зустрів у Нью-Йорку на вечірці на честь Дня Святого Патріка у 1939 році.
Саул і Джин заручилися в День святого Валентина 1940 року і одружилися в жовтні того ж року в Баскін-Ріджі, штат Нью-Джерсі. Джин закінчила Коледж Вассар, потім вступила до аспірантури з архітектури в Університеті Міннесоти, але ступеня так не отримала. Згодом саме Джин обчислювала параметри схеми Audio Consolette.
Навесні 1943 року Саул вступив до армійської транспортної служби в якості цивільного службовця. У серпні його відправили до Сан-Франциско, потім до Нового Орлеана, де він служив на нафтовому танкері. За час служби Саул отримав GED (еквівалентний диплом про вищу освіту – Graduate Equivalency Diploma) та звільнився у номінальному званні майора.
Музичні інтереси Сола Маранця виявилися наприкінці 40-х, коли друзі Карл і Джіні Ноелл (Karl & Ginny Noell) запросили Сола та Джин на збори Нью-Йоркського товариства класичної гітари, до якого пара незабаром приєдналася і Саул почав вчитися грати на гітарі. Тоді вони познайомилися і потоваришували з маестро гітари Андресом Сеговією (Andres Segovia), гру якого Маранц фотографував для книги, що згодом вийшла.
Пергий Audio Consolette
Все це, можливо, і мотивувало Саула зайнятися аудіо. Маранц почав вручну збирати «Audio Consolette», перший із продуктів серії, яка існує вже понад 50 років.
Це був передпідсилювач з фонокоректором, в якому перемикалися криві EQ різних лейблів (порядку в цій області в ті часи було набагато менше, ніж зараз). Готовий апарат дуже сподобався друзям Саула, а Джин запропонувала: "Як щодо того, щоб зробити 100 комплектів на пробу?" Виробництво, а точніше, ручне складання виробу, почалося в 1952 році в підвалі їхнього будинку Маранц у Кью Гарденс (Квінс), Нью-Йорк.
Поява Сідни Сміта
Саме в цей період у будинку Саула з'явився нині легендарний Сідней Сміт (Sidney Smith). Інженер-електрик за освітою та пристрасний аматор вокалу, він шукав роботу після переїзду до Нью-Йорка з Чикаго. Він показав свої здібності, модифікувавши схему Consolette для вирішення деяких проблем із шумом. Так він став головним інженером майбутнього підприємства.
Перші 100 одиниць Audio Consolette були швидко продані через головний магазин Harvey Radio (тепер Harvey Electronics). Репутація та кількість замовлень (від 400 до 800 одиниць) зростала і Саул в 1953 р. заснував компанію Marantz, почавши з виробництва Model 1, наступниці Audio Consolette, яка вийшла в 1954 році. Це був перший підсилювач, який підтримував нову стандартну криву корекції RIAA (від Асоціації звукозаписної індустрії Америки) на додаток до великої кількості старих нестандартних кривих. Model 1 також мала перемикач моніторного режиму для магнітофона та вхід «ТВ».
У 1956 році вийшов підсилювач потужності Model 2. Значною мірою витвір Сідні Сміта, це була дуже успішна лампова конструкція з використанням силового пентода EL34 в ультралінійній (двотактній) конфігурації.
Хоча деякі джерела називають Model 2 початком спеціалізації Сміта на підсилювачах потужності, в той час як Саул зосередився на передпідсилювачах, правда полягає в тому, що Сідні Сміт брав участь у розробці багатьох продуктів, навіть тюнерів Model 10 і 10B. Хоча Маранц і був талановитим конструктором, він мав формальну освіту дизайнера, в той час, як Сміт мав військову підготовку в галузі електротехніки.
Після Model 2 вийшов електронний кросовер Model 3 та підсилювач потужності Model 5, перероблена версія Model 2. А в 1958 році компанія Marantz та вся індустрія була натхненна появою стереофонічної платівки. Усі попередні компоненти Marantz були моно. 1958 року компанія Marantz представила стереоадаптер Model 6.
Model 6, по суті, об'єднувала два Model 1 для стереофонії, використовуючи двоканальний селектор входів і регулятор гучності. Model 6 підключалася до двох Model 1 через їх входи для магнітофона і була спроектована так, щоб розташовуватися збоку від пари Model 1, що стоять один на одному.
У грудні 1958 року був випущений справжній стереофонічний підсилювач Model 7. Схема відрізнялася від більшості передпідсилювачів того часу унікальним трикаскадним фонокоректором/еквалайзером, який пізніше став відомий як «схема Marantz». Model 7 домінувала в промисловості Hi-Fi так, як жоден інший продукт до неї. За час її існування було продано понад 130 000 одиниць, вона вважалася найкращим зразком підсилювача на довгі роки.
У 1959 році Marantz випустила Model 8, а наступний Model 8B став єдиним ламповим стереопідсилювачем, який виробляла компанія. Хоча більшість розглядає Model 8B (представлену в 1962) просто як модифіковану Model 8, між ними є суттєві відмінності. По-перше, у 8B використовувався трансформатор, розроблений Сідні Смітом, і він був більш стабільним і точним по фазі, частково завдяки ланцюгу негативного зворотного зв'язку, спочатку розробленого для монофонічного підсилювача потужності Model 9. Вихідна потужність Model 8 та 8B становила 30 Вт на канал.
Монофонічний підсилювач потужності Model 9 був випущений 1960 року. Використовуючи лампи EL34, ця надлінійна паралельна двотактна конструкція виробляла 70 Вт потужності, що було значним досягненням свого часу. На додаток до високої потужності Model 9 досягла нових горизонтів дизайну завдяки індикатору зміщення, розташованому по центру на передній панелі, і дверцятах передньої панелі, що приховували регулювання і комутацію. Індикатор став предтечею знаменитої фірмової індикації Marantz — "ілюмінатора", який використовується Marantz і зараз.
Комбінація Model 7 і двох Model 9 навіть зараз вважається кульмінацією в історії високої точності відтворення. Молода компанія Marantz була вражена, отримавши замовлення від підрядників НАСА на трохи модифіковану версію апарату під назвою 9120. Підсилювачі 9120 були обрані, як компоненти управління прецизійними масивами управління антенами для тоді ще зародкової космічної програми.
У міру зростання репутації компанії зростав і попит на тюнери Marantz. Після виготовлення OEM-комплектів лицьових панелей та ручок для тюнерів фірми Fisher та H.H. Scott, що відповідали за дизайном підсилювачам Marantz, компанія розпочала широку програму досліджень і розробок з виробництва тюнера навіть незважаючи на те, що FM-стереомовлення все ще знаходилося в зародковому стані. З цією метою в 1961 до Marantz приєднався Річард Секерра (Richard Sequerra), кваліфікований інженер з великим досвідом проектування радіообладнання.
Його мета була проста: створити тюнер, настільки ж винятковий, як моделі 7 та 9 у своїй категорії. На це знадобилося понад три роки зусиль. Результатом стала Model 10, яка з'явилася у 1964 році. Однією з найбільш інноваційних її особливостей (і моделі 10В, що вийшла незабаром за нею) був осцилограф на передній панелі, який замінив звичайну індикацію. Він надавав точну інформацію про рівень стереофонічного поділу, радіосигналу, оскільки безпосередньо відображав диференціальну інформацію L/R, а не просто вказував на наявність стереофонічної «несучої».
У Model 10B система була додатково вдосконалена, але вона виявилася надто затратною, поставивши компанію перед серйозними фінансовими труднощами. Model 10B виснажила оборотний капітал настільки, що Саулу було важко виплачувати щотижневу зарплату.
Ситуація підштовхувала Саула до продажу компанії. У результаті, в 1964 році, бренд Marantz за 3 мільйони доларів опинився у власності компанії Superscope, яка мала дистриб'юторську угоду з Sony — Superscope імпортувала та поширювала магнітофони Sony у США. Адміністрація Marantz переїхала з Нью-Йорка до розкішної будівлі штаб-квартири в Сан-Веллі, штат Каліфорнія, а виробничі площі збільшилися в 7 разів. До 60 співробітників додали ще 90.
Період Superscope (з 1965 по 1980 рік)
У цей період Marantz переходить від раліоламп до транзисторів. З'явилися підсилювач Model 7T та підсилювач потужності Model 15 (фактично два моноблоки Model 14, об'єднаних загальною лицьовою панеллю).
Але найважливішим продуктом у цей «перехідний період» був ресивер Model 18, із зовнішнім дизайном Саула Маранца, звуковою схемою Сіда Сміта та досвідом налаштування тюнера Діка Секверри. Model 18 стала останнім продуктом, у розробці якого взяв участь Саул Маранц. Восени 1967 року йому запропонували в основному церемоніальну посаду «шанованого президента», і в грудні того ж року Саул Маранц пішов у відставку. Разом з ним пішли Сідні Сміт, Дік Секерра та мабудь що й уся «стара гвардія» Marantz.
Вочевидь, ці зміни назріли, відразу після відходу Саула компанія Marantz суттєво зросла. Фактично деякі називають цей період (з 1965 по 1980 рік) «другим золотим століттям» Marantz, відзначеним набагато більшою кількістю новинок.
У 1966 Superscope вирішила зменшити витрати, переключившись на японських OEM-виробників. Як партнер була обрана Standard Radio Corporation, і незабаром Superscope придбала 50% її акцій. За винятком високоякісних компонентів, що вироблялися у Каліфорнії, все більше і більше компонентів під брендом Marantz вироблялося у Японії.
Найуспішнішим розширенням бренду Marantz стала лінійка ресиверів. По суті, моделі «2200» стали одним із найуспішніших продуктів в історії споживчої електроніки. Нові ресивери мали потужність від 10 Вт і до більш ніж 70 Вт на канал.
У 1970 році була представлена Model 32, стереопідсилювач зі скромною потужністю (60 Вт на канал) та останній продукт Marantz із послідовним номером моделі. Після цього номери моделей швидше позначали рівень пристрою.
З'явилися потужніші — 125 Вт на канал — моделі 240 і 250 (Model 250 з індикаторами потужності). У 1973 році компанія випустила підсилювач потужності Model 500 з вихідною потужністю 250 Вт на канал та примусовим повітряним охолодженням. Через два роки Marantz випустив трохи більш потужну Model 510. Відповідні підсилювачі — моделі 33, 3300 і 3600, вироблялися під керівництвом головного інженера Доусона Хедлі (Dawson Hadley), згодом засновника Hadley Labs, найнятого ще Саулом, Джеймса Бонджорно (James Bongiorno), який пізніше очолив GAS і Sumo, та інших.
Поява акустики
Потім компанія Superscope вирішила стати великим гравцем у бізнесі гучномовців.
Гучномовець Marantz Imperial Seven з Vari-Q та грилем з піноматеріалу з ромбоподібним візерунком, розроблений Патріком Хартом (Patrick Hart)
У США акустика Marantz Imperial Six2, розроблена Хедлі та Бартом Локанті (Hadley & Bart Locanthi), з'явилася наприкінці 1970 року. Вона мала надзвичайно пласку частотну характеристику та отримав гарні відгуки. Imperial Seven, розроблена, щоб конкурувати з дуже популярними L100 від JBL, була першою колонкою Marantz із грилем з піноматеріалу, вирізаною у вигляді великого ромбоподібного візерунка.
Ще одним нововведенням, використаним у деяких системах Imperial американського виробництва, було рішення під назвою Vari-Q, у вигляді знімної заглушки порту фазоінвертора. Це дозволяло слухачеві «налаштувати» колонку, змінивши басову характеристику.
У 1976 році Едмунд (Ед) Мей (Edmund (Ed) May), один із найшанованіших дизайнерів акустики з JBL, приєднався до Marantz, і йому було доручено розробити лінійку колонок на додаток до існуючих. У травні Superscope збудувала новий науково-дослідний центр для цієї роботи. Отримані в результаті колонки «HD» отримали високу оцінку та суттєво підвищили репутацію бренду. На жаль, Мей помер у 1980 році, і роботи у цьому напрямку припинилися.
Спадщина Superscope
В 1975 Superscope, що володіла значною часткою в Standard Radio, змінила назву цього японського виробника на Marantz Japan, Inc. Серед іншого, Marantz розпочала реалізацію програми з розробки програвача з тангенціальним тонармом, який, принаймні теоретично, мав усунути більшість проблем поворотної системи. Цей напрямок раніше дуже критикував Саул Маранц, але компанія представила SLT-12 у 1968-1969 роках.
Оригінальний SLT-12 був доступний тільки з фоно-картриджем Shure V-15, але більш пізня версія (SLT-12U — «універсальний») сумісна практично з будь-яким картриджем. Незалежно від версії, як і передбачав Саул Маранц, механізм виявився надто примхливим і до 1970 р. програвач був знятий з виробництва. Проблеми з цим агрегатом завдали шкоди компанії. Крім того, для пом'якшення наслідків втрати Superscope прав на поширення магнітофонів Sony, під маркою Marantz були випущені котушкові та касетні магнітофони.
Бобінний магнітофон Marantz Model 7700 (1978 р.), тришвидкісний автореверс
Продажі ресиверів у цей період залишалися високими, а інтегральні підсилювачі були особливо успішними. Порівняно маловідомий підсилювач потужності SM1000 отримав у 1979 році престижну нагороду журналу Stereo Sound "State of the Art". Marantz також представила підсилювачі потужності із перемикачем вибору режиму роботи класу A або AB.
Але до 1980 року фінансове становище Superscope стало настільки важким, що компанія вирішила продати права на торгову марку Marantz для азіатського та європейського ринків, а також японські виробничі потужності компанії Philips. При цьому Superscope зберіг назву бренду для північноамериканського ринку, тим самим підготувавши ґрунт для серйозної плутанини у сприйнятті імені Marantz у 80-х.
1980–2001: досвід Philips
Компанія Philips розглядала ім'я Marantz як найпрактичніший спосіб розширити свою привабливість серед поціновувачів якісної техніки. Marantz також виграв від компетентності Philips у галузі цифрового звуку, розробки якого стартували у професійних колах приблизно 1970 року.
Ставши співрозробником (разом із Sony) компакт-диска, Philips випустила свій перший CD-плеєр CD-63 під маркою Marantz. Хоча технічно Sony була першою на ринку зі своїм CDP-101, Marantz CD-63 був першим публічно анонсованим програвачем компакт-дисків. Ринок сприйняв новинки із захопленням. Наприклад, CD-34, випущений в 1985 році, коштував втричі дешевше за оригінальний CD-63, використовуючи багато з тих же компонентів.
У 1985 році також були представлені програвач лазерних дисків LV-1CD, і повністю цифровий підсилювач DPM-7, який врешті-решт побачив світ у 1991 році як «аудіокомп'ютер» AX1000 разом із першим CD-програвачем/рекордером Marantz R.
На аналоговому фронті технологія підсилювача Marantz "Quarter A" стала відома завдяки високій якості звуку на будь-якому рівні гучності. Quarter A, вперше представлений в інтегральному підсилювачі PM-6A, використовував автоматичне перемикання з класу A клас AB, коли вихідна потужність перевищувала чверть від його максимального значення.
Важлива для Marantz технологія HDAM3 вперше з'явилася в 1992 році і використовувалася в PM-99SE ("Special Edition") та CD-15. Також з'явилася технологія підсилювача потужності із зворотним зв'язком по струму. У 1994 році з'явилися підсилювачі SC-5 та SM.
Тим часом знову в США
Superscope продовжувала продавати компоненти Marantz у Північній Америці, її список продуктів дедалі більше відрізнявся від того, що пропонувалося в Азії та Європі. Північноамериканський Marantz дедалі більше схилявся до «стійкових систем» із порівняно недорогих компонентів, у стилі меблів зі скляними дверима. Самі компоненти були виготовлені для Superscope різними OEM-виробниками. Привабливість цих систем набагато більше залежала від зовнішнього вигляду. Вони пропонувалися в основному через різні універмаги та компанії, що випускають кредитні картки (зокрема American Express). Їхній вплив на бренд був руйнівним, Marantz став відомий у Північній Америці як «колишній». Компоненти car audio, ще один невдалий експеримент, ще більше підірвали репутацію бренду.
До 1987 Superscope продав права на бренд в Північній Америці Dynascan Corporation, чиказької компанії, найбільш відомій своєю торговою маркою Cobra (радіоприймачі CB і радар-детектори). Штаб-квартира Marantz в Північній Америці була перенесена з Сан-Веллі, штат Каліфорнія, в Аврора, штат Іллінойс, передмістя Чикаго, і компанія почала перегрупування. Успіху ці зусилля не принесли і наприкінці 1990 року розпочалися переговори, внаслідок яких вперше за десять років бренд Marantz опинився під єдиним керівництвом.
Домашній кінотеатр, смерть Саула та народження Super Audio CD
1985 року Marantz почав втілювати ідею домашнього кінотеатру. У США потужні A/V-ресивери ставали дедалі популярнішими. Компанія представила SM-80, свій перший THX-сертифікований апарат у 1992 році, а через чотири роки — SR96, визнаний критиками THX-сертифікований ресивер. У 90-х також з'явилися VP8770, перший РК-відеопроектор Marantz, і PD4280 перший фронтальний відеопроектор Marantz.
Саул Б. Маранц, 1911–1997 гг.
Саул Б. Маранц помер у січні 1997 року у віці 85 років, через рік після того, як Marantz випустив копії деяких зі своїх ранніх розробок під назвою Marantz Classics.
А 2001 р. Marantz Japan Inc. придбала всі права на торгову марку, викупила всі закордонні філії, що займаються продажем, і період Philips добіг кінця.
Період D&M Holding
Вже через рік, у 2002 році, Denon та Marantz об'єдналися у D&M Holding – це стало початком нової віхи в історії розвитку компанії. Тим більше, що в 2008 році Philips продає акції, які тепер повністю належать D&M Holdings — на цьому 28 років партнерства закінчуються.
Сьогодні Marantz виробляє Hi-Fi апаратуру в трьох серіях: Range Series, що відрізняється багатофункціональністю та гнучкістю можливостей, Style Series, що характеризується елегантністю дизайну та простотою, та Premium Series, класу Hi-End. Успіху багатьох своїх розробок компанія Marantz значною мірою завдячує талановитому розробнику Кену Ішиваті (Ken Ishiwata).
Кен Ішивата (Ken Ishiwata), перейшов у Marantz Europe як технічний координатор після того, як у 1978 році його звільнили з Pioneer. Його роль у Marantz зросла до справжнього обличчя бренду, ідейного керівника та розробника концепцій сучасного аудіо, яким він і залишався майже до самої смерті, що настала наприкінці 2019 року (офіційно Ішивата залишив свою посаду у травні 2019 року).
Кен Ішивата, ймовірно, — найвпливовіша особистість у сучасній high-end аудіо індустрії. Загальне визнання отримав його чудовий талант створення приголомшливих систем відтворення звуку, його погляди і погляди навперебій друкувала на своїх сторінках світова HiFi преса, їм жадібно дослухалися любителі музики в усьому світі.
«Щоразу, коли ми працюємо над продуктом, ми вимірюємо його якість, посилаючись на музичний твір, який ми абсолютно знаємо за звучанням та сприйняттям від його оригінального джерела... ...Тільки тоді ми можемо пов'язати характер кожного компонента як частини цілого» — ці слова Кена Ішивати залишаються своєрідним кредо Marantz протягом усієї історії існування бренду — і досі.
У 2017 році група Sound United оголосила про придбання холдингу D+M Group (Denon+Marantz). Угоду офіційно оформили 28 лютого. У портфоліо брендів D+M Group на той момент входили Denon, HEOS, Marantz та Boston Acoustics.
Через 5 років, 15 лютого 2022 року, Sound United оголосила про угоду з Masimo, провідною компанією в галузі споживчих технологій та власника кількох преміальних брендів аудіо та домашніх розваг, більш відомою завдяки широкому портфоліо рішень для лікарень та домашніх медичних технологій. 12 квітня 2022 р. компанія Masimo (NASDAQ: MASI) оголосила про «успішне завершення придбання Sound United... яка ...працюватиме як підрозділ Masimo під його нинішнім керівництвом зі штаб-квартири в Карлсбаді, Каліфорнія.»
Джо Кіані (Joe Kiani), засновник і генеральний директор Masimo, сказав: «Ми дуже раді додати преміальні технології Sound United, встановлені споживчі канали та відомі бренди до широкого портфелю рішень Masimo для лікарень та домашніх медичних технологій... ...вітаємо неймовірно талановиті та віддані своїй справі команди Bowers & Wilkins, Denon, Marantz, Polk Audio, HEOS, Definitive Technology, Classé».
