DALI IO-6 – крах моїх стереотипів. Розповідь аудіофіла
Дисклеймер. Для тих, хто читає мій огляд вперше: я не оглядач, а оповідач, і намагаюся не тільки описати пристрій, але й поділитися надбанням досвідченого користувача, передати почуття та думки, викликані пристроєм.
Коли мова заходить про Данію, відразу згадують Андерсена та Гамлета, потім ще баночне печиво та баночне пиво. Я ж через професію спершу згадую данських поросят та свиней, а через легку безтурботність та важку аудіофілію – ще Леся Подерв’янського та акустику. Данія — батьківщина улюблених поціновувачами звуку брендів Artcoustic, Bang & Olufsen, Bertram, DALI, Dynaudio, Hanss Acoustics, Jamo, Ortofon etc. Відтак, незважаючи на надскромні розміри, на аудіофільській карті світу Данію не загубиш і не переплутаєш з численними сусідами по Півночі (ймовірно, данці зберігають свій потенціал на острівці Гренландія, що належить їм, всього лиш 50 Даній).
До акустичних систем DALI я відчуваю особливо теплі почуття; в цьому немає жодного бізнесу, лише особисте. Я як оглядач-есеїст, почав із розповіді про стаціонарну стереопару Oberon 5. Приводом для есе був конкурс і можливість виграти Bluetooth-колонку від Denon, а мотивом – любов, навіть дві: аудіофілія та графоманія. Все, ліричний момент вичерпано, до справи!
DALI заслужено має репутацію виробника якісної акустики, якого шанувальники по всьому світу цінують за унікальний звуковий почерк і характер. Товар, продукція, вироби – ні, це все не ті слова, це про бочки та лави; а DALI пропонує витвори. Вони не виглядають, точніше, не звучать випадково, як результат постійного пошуку та експериментів. А ще стильний і теж впізнаний дизайн, який добре вписується в сучасний інтер'єр.
З бездротовим підключенням у DALI плідно працювали і раніше: це і лінійка Callisto, і відмінна Bluetooth-колонка DALI Katch, і удостоєний престижних винагород саундбар DALI Katch One. Такі успіхи виникають не на порожньому місці і вимагають розвитку – і він надійшов! Бездротові навушники стали, мабуть, найбільш логічною віхою: тренд є тренд, і персональна електроніка, все більше й більше затребувана, а ідея мати навушники того ж бренду, що і акустика, здається вкрай привабливою. Отже рішення DALI викликало овацію у племені аудіофілів та вітальні кличі народу маркетологів: бренд все зробив правильно.
Мене приємно здивував вибір форм-фактора. Коли все більше і більше виробників спираються на tws-навушники, DALI обрали класичний варіант повнорозмірів (але про це нижче). Як не крути, але розмір має значення: у tws звуку не покладеш, тому що закони фізики не обдуриш, і розміри все одно обмежать політ інженерної думки. Поки що true wireless це не про true аудіофілію. І ось саме тому ми маємо справу з корпусом повнорозмірних навушників, добре пошитим і міцно скроєним.
Пакування: по-скандинавськи стильно та лаконічно. Компактний квадрат із твердого картону (природньо, з вторинної сировини!) і бездоганна поліграфія – чомусь відразу та ніби сам собою згадується нейтральний картон від Роберта Шеклі: єдиний матеріал, в який можна запакувати антиматерію. А ось "труни" виробів Hifiman згадувати не хочеться: відкриваєш їх не без трепету, очікуючи знайти не навушники, а самого графа Влада III Цепеша, що в народі зветься Дракулою. У DALI так безглуздо жартувати не прийнято: IO-6 усередині коробки упаковані в симпатичний транспортувальний кейс, який надійно захищає навушники від негараздів навколишнього світу. Кейс, ймовірно, спрацьований не магглами, а магами, він усередині більше, ніж зовні: у спеціальному відділенні виявляється цілий набір кабелів, включаючи usb a-usb c і 3,5мм-3,5мм для цифрового та аналогового підключення, а також адаптер для польотів.
Про найважливіше: це навушники закритого типу, з 50-міліметровим дифузором з целюлози, як у колонок DALI, та динаміками з потужними неодимовими магнітами; є bluetooth версії 5. 0 та підтримка кодеків aptx та aptx HD. Але моє наметане око негайно помічає, who is on duty today: де ж LDAC? Але це питання відпадає за безпосереднього знайомства з навушниками. Виробник заявляє 30 годин автономності (підтверджую) , а з вимкненим шумодавом і більше — близько 40 годин музики, розмов або всіх інших акустичних коливань повітря. Наголошую: тільки повітря! – навушники захищені за стандартом IP53, від пилу та бризок, і тому занурюватися в рідкі середовища, або воду, річкову, морську чи водопровідну, в них не вийде. Точніше, не варто: на гамлетівське «купатися чи не купатися?» IO-6 відповідають «ні».
Отже, дизайн — це перше, за що хочеться потиснути руку розробникам (але далеко не останнє, читайте далі!). Мені дістався екземпляр карамельно-білого оформлення, також є чорний, але, на мій погляд, він виглядає нудно. Алюмінієві оголов'я і рухливі елементи, що дозволяють повернути чашки на 180°, виглядають добротно, вони явно зроблені на совість. В цілому наушники лаконічні, приємні погляду і відчуваються в руках преміальним продуктом. Не вистачає, звичайно, лухурі у вигляді покритих лаком чашок з цінних порід деревини, але залишимо цю привабливу розпусту дротовим мастодонтам на кшталт Audeze. Кесареві кесареве, слюсарю слюсареве.
З управлінням данці вчинили так само, як у Скандинавії роблять з усім: практично. За керування та навігацію по широтах і довготах звукових хвиль відповідають 3 клавіші: центральний диск правої чаші (одне натискання – відтворення/пауза, відповідь на виклик, два – наступний трек, три – попередній трек) та коло на ній же, натисканням на верхню нижню її межі можна регулювати рівень гучності. Жодних проблем з керуванням звуком у рукавичках не виникне. Є повзунок живлення, утримання якого перемикає навушники в режим сполучення (перше підключення зайняло чи не 3 секунди) і клавіша керування режимом шумодава: активний шумодава, режим прозорості, при якому вбудований мікрофон "затягує" звуки ззовні, і власне без шумоподавлення. А щоб ви все-таки не заблукали в цих трьох датських соснах, є колірні та звукові індикатори стану.
А тепер, дорогі мої, про головне: про звук. За традицією почну здалеку. Справа в тому, що ваш непокірний слуга ще той ретроград і прагматик: для щоденного прослуховування я використовую портативний тракт із кабелем, який можна порівняти ціною з IO-6. Так, аудіофілія — це важка хвороба, що має загострення, зняти які можна тільки покупкою чергового аудіоніштяка. Солодкій ейфорії цього моменту не заважає навіть думка про неминуче похмілля, з яким доведеться пред'являти це щастя дружині. Не дивно, що я дуже скептично ставився до аудіо можливостей IO-6. І я майже вгадав: на мене чекало розчарування, але не в навушниках, а в моїх забобонах і стереотипах.
На що чекає причетний від будь-яких бездротових навушників? — Правильно, затиснення на верхах, куціх післязвучень і каламутної середини. Цим відрізнялися всі моделі, з якими я мав справу раніше, і не тільки: бездротове підключення на цапопідсилювачах теж поступалося дротовому; за зрозумілих причин провід завжди вигравав у деталізації та обсязі.
Що ж отримав на практиці із IO-6? Всупереч очікуванням та досвіду, я отримав гарний об’єм; уявна сцена не зхлопується, і, як для закритого типу навушників, її можна назвати широкою. Опрацювання планів, поділ шарів — навушникам це вдається не гірше за їхніх провідних побратимів порівнянної вартості. Загалом, аудіофілія на марші, а в DALI голови чудово розуміють, що роблять руки. При цьому навушники звучать по-дорослому, не роблячи самостійно акцентів на окремих ділянках діапазону.
Порадував бас: низькочастотний діапазон делікатний, точний, але не пересушений, з гарною глибиною, роздільною здатністю, чітким ударом та пристойним післязвуччям. Такий якісний ґрунтовний бас, що дає потрібну агресію, де треба, і хорошу динаміку. Складні композиції на зразок Freedom Jazz Dance (соло на контрабасі у виконанні Брайана Бромберга) відіграються як без шуму на найнижчих нотах, так і зайвої різкості на щипках струн. Породисто, динамічно і не без відчутності: звук має тіло та масу, його точно не можна назвати тонким.
Середньочастотний діапазон відзначу як ясний, прозорий, що тяжіє до підкреслення мікроконтрастів. При цьому добре вдається передача динаміки, навушники звучать у цьому діапазоні емоційно, але в міру, у фокусі все ж таки деталі, вони не намагаються здивувати, прикрасивши звук і додавши відсебеньок, від'єготіни та іншої -тіни. Поділ інструментів на досить високому рівні, про сибілянти і мови не йде. Тембрально багатий вокал передається з властивою глибиною і теплотою. Головне, тут немає відчуття площинності і вторинності, навушники надають інструментам природної пропорційності і позиціонування в просторі. Загалом, середні частоти подано натурально, рівно з гарною деталізацією і середньою протяжністю. Показовими є такі приклади: AC/DC - Jailbreak і Lita Ford - Whole lotta love. У Jailbreak гітари прекрасно розведені і звучать кришталево чисто, створюючи покладену цій композиції агресію і натиск, а в Whole lotta love вокал Літи Форд подається гармонійно з упевненою басовою партією, не поступаючись напору низькочастотного регістра лайтспот на сцені.
Високі частоти повітряні, мають високу деталізацію. Вони добре локалізовані і мають чіткі контури, тут їм нема чого пред'явити. Трохи не вистачає подовженості, за рахунок чого трохи обрізаються обертони на самому верху, але все ж таки створення багатої багатошарової картини післязвучань найвищих частот це доля навушників куди як вищого цінового сегмента і вже точно працюючих на старих добрих дротах, товщиною з добрий трос. Тому ВЧ я б визначив як живі з гарною деталізацією та достатньою протяжністю післязвучання. Зовсім вже ВЧ-фобам, можливо, їх видасться забагато, але ВЧ боятися — уникати hi-fi. Чистоту та прозорість діапазону добре демонструє Steve Ray Vaughan – Empty arms. Звичайно, на моїх кабельних Campfire Audio Andromeda насиченість обертонов помітно вище, але це не зовсім чесне порівняння, а bluetooth-версія Hifiman Ananda має цінник удвічі вищий за IO-6. Тобто за гарні ВЧ часто потрібно добре переплачувати.
Експерименти з аналоговим підключенням до якісного джерела (використовував Lotoo paw 6000, Centrance Dacportable, Luxury and precision l5pro) до успіху не привели: звук стає простіше, ніж при Bluetooth- або usb-підключенні. Цифра підприємливіше, мабуть, через існуючого DTS-процесора, що позначається на підсумковому звучанні.
І про наболіле, про ціноутворення. DALI надійшли дуже логічно, випустивши відразу дві версії навушників, адже активний шумодав потрібен далеко не всім. Вибираючи IO-4 без шумозаглушення, ви отримуєте -100 $ від ціни і до 60 годин роботи в залежності від кодека, що використовується. Оскільки в навушників і так гарна природня звукоізоляція, активний шумодав знадобиться в метро, в літаку і просто в дуже галасливих місцях, хоча режим прозорості буде корисний скрізь поза домом.
Резюмуючи, скажу, що ці навушники зроблені під тим самим девізом, під яким зроблено всю Данію: «Допомога Господа, любов народу, сила Данії». Перший бездротовий млинець у DALI не вийшов грудкою; IO-6, як і їх молодший, але не менш обдарований брат, збудують добрий початок, впевнений, успішної в майбутньому лінійки продуктів, тобто витворів. Рекомендував би ці навушники не тільки меломанам, які часто слухають музику поза домом, але навіть і недосвідченим аудіофілам, які не готові витрачати тисячі доларів на джерело, навушники та кабелі…
Автор Dmytro Fedorchenko
Також вам буде цікаво: Відеорозпакування IO-6
